Всесвіт піруетів
Автор: Марина Кочетова

«Балет — серйозне мистецтво,
у якому мають панувати
не лише стрибки, а пластика й краса».
(Маріус Петіпа)

Балет — це завжди красиво! Вишуканість форм, досконалість ліній, граційність поз — і жодних інших критеріїв. Балет — це цілий всесвіт! Недарма ж безмежне розмаїття форм танцювального мистецтва вінчає саме балет.

Балет — мистецтво придворне, елітарне, адже танцював сам Король (першим «танцюючим королем» був француз Людовік IX у XIII столітті). Умовність балетних жестів була для нього умовністю архітектурної споруди. Тіло виступало «храмом душі». Балет, як військовий парад, був мікромоделлю держави. Минали часи. Та балет залишався суто столичним у географічному сенсі, елітарним у сенсі аудиторії й офіційним у сенсі статусу — мистецтвом самопрезентації влади. Витончений і складний для сприйняття, він перетворився на своєрідну «іграшку» для інтелектуалів.

Класична балетна спадщина далеко не однозначна й не однорідна. Вона формувалася століттями, щось втрачаючи, щось набуваючи. Особливості кожного історичного періоду збагачували її своїми знахідками, розвивали хореографічне мислення та систему освіти. Балетна школа XIX століття дуже відрізнялася від балетної школи нинішнього століття. Змінювалися і «фізика» танцівників, і естетика танцю; і репертуар, і «хімія» між виконавцем та глядачем. Танок — мистецтво, візуальний образ якого неможливо відтворити, бо він існує лише в мить виконання. Балет існує в режимі реального часу, тут і тепер, адже граматика балетної мови не володіє ні формами майбутнього й минулого часу, ні оповіддю від третьої особи. Саме це й занурює глядача в царство дії.

Моє ставлення до балету — трепетне. Я можу дивитися його безкінечно. Таку потребу неможливо повністю задовольнити. Я щоразу відчуваю нове захоплення, навіть екстаз, якщо це бездоганно виконаний балет професійного хореографа. З кожною новою зустріччю з балетом я розумію, що моє особисте мандрівництво в його чарівний світ — у всесвіт арабесків і піруетів — стає все глибшим, все дивовижнішим, все таємничішим.

З дитинства я мріяла зануритися у світ справжнього балету, а не його імітації — саме зануритися, а не просто доторкнутися до цього загадкового світу. Якщо в людини є мрія, значить, у неї є й усі необхідні внутрішні ресурси для її здійснення. Коли настає час іти за тим, що ти по-справжньому любиш у цьому житті, не можна казати «Ні». І настав час здійснитися моїй мрії. У 2011 році, під час гастролей Маріїнського балету в Канаді, мені пощастило не просто познайомитися з ним ближче, а поступово стати його частинкою. Є люди й події, які так впливають на нас, що залишаються в нашому житті й пам’яті назавжди. Так сталося і зі мною.

Петербурзькому балету понад триста років. Так званий Маріїнський балет (балет Маріїнського театру Санкт-Петербурга) уже самою назвою здатен схвилювати шанувальників високої хореографії в усіх куточках земної кулі. Протягом багатьох десятиліть легендарна трупа та її виступи пов’язані з найкращими традиціями російського балету, дбайливо збереженими й розвиненими багатьма поколіннями майстрів танцю. Маріїнські танцівники можуть усе! І не лише солісти та корифеї! І не лише зірки світової величини! Трупі загалом підвладні і створення танцювальних драм, і балансування на межі швидкості фізичних можливостей та напруги пристрастей, а також гра геометричних ліній, які «олюднюються» майстерністю виконавців. Індивідуальність артиста балету залежить від багатьох якостей: і зовнішніх даних, і характеру пластики (чистоти ліній, наприклад), і природного темпераменту. У Північній Америці, на жаль, важливість природних даних під час відбору перспективних танцівників належно не оцінюється. А зовнішність у балеті не менш значуща, ніж, скажімо, жорсткість зв’язок чи вигин стопи. Безсумнівно, пропорції тіла впливають на красу поз, специфіку контуру… Фізичні дані визначають пластичний тембр. У найкращих канадських трупах, на жаль, навіть у провідних солістів форма ніг і тіла далека від ідеалу. Поступаються вони російським колегам і в рухливості корпусу, в елегантності позицій рук і ніг… На мій погляд, у них обмежені гнучкість і техніка, бракує відточеності та вишуканості ліній. Тому те, що в Канаді називають балетом, радше є ефектною театралізованою виставою з елементами балету — і не більше того.

Навіть у повсякденному житті звичайні люди постійно змінюють положення тіла в просторі. У балеті ж рух — найголовніше: саме рух і краса ліній приваблюють глядачів, а не сюжет, хоч він і підсилює поетику танцю, народжуючи емоції. Щоб оспівати вражаючу широту та різноманіття зв’язків із навколишнім світом, балетмейстери й хореографи занурюють балет у певний культурний контекст, створюючи свято відчуттів. Закони мистецтва балету диктує музика, по-своєму розпоряджаючись сценічним часом і простором. У моєму особистому сприйнятті навіть добра драма програє балету через брак руху та однопланову подачу почуттів, що позбавляє персонажів, особливо ліричних, музичної багатозначної виразності, передбаченої поетичним текстом ролі. Моє бачення сформоване унікальним глядацьким досвідом багаторазового перегляду найкращих балетних шедеврів у виконанні найкращих у світі танцівників. Протягом десяти років, до початку пандемії, я регулярно супроводжувала балетну трупу Маріїнського театру на гастролях у США та Канаді (лише у Вашингтоні була з ними десять разів), не кажучи вже про мої неодноразові візити до Росії з правом відвідувати не тільки вистави, а й репетиції та уроки артистів Маріїнського театру. Побачити одну й ту саму виставу в репетиційній залі й на сцені, з усіма складами виконавців, із-за куліс або з гарного місця в партері — безцінний і ні з чим не порівнюваний дар долі для балетомана, нагорода за багаторічну відданість балету.

Попри «лялькову» зовнішність, балет — жорстке мистецтво. Звідси й міфи, ніби танцівники — люди жорсткі: бездушні «нарциси» та безмозкі егоїсти, повітряні й шляхетні на сцені, але черстві лайливці поза нею. Смію вас запевнити: це не так. Винятки, звісно, трапляються. Однак переважна більшість балетних діячів — люди витончені в найкращому значенні цього слова. Вони дуже музикальні (до речі, обов’язковими предметами в елітних хореографічних навчальних закладах завжди були й будуть історія мистецтв, сольфеджіо та гра на фортепіано). Вони тактовні, делікатні, чутливі й вразливі. Водночас надзвичайно працездатні та сильні фізично й емоційно. Вони вміють дружити й високо цінують увагу та підтримку…

Про любов до життя й повагу до тіла багато говорять і пишуть дієтологи, косметологи, фахівці з фітнесу. Та вміння зберігати бездоганний контроль над своїм тілом притаманне лише балетним танцівникам. У балеті тіло — інструмент, у балеті тіло — «обличчя». Кожен танцівник найвищого класу — а таких у Маріїнській трупі десятки — демонструє досконале володіння тілом, змінюючи в повітрі траєкторії польоту, оснащуючи стрибки блиском підкруток і заносок. Балерини нанизують сяйливі пасажі партнерських рухів і всілякі оберти на невидиму, але реально існуючу нитку, що поєднує їх із потенційною глядацькою залою… Спостерігаючи це, я щоразу відчуваю таке блаженство, що енергетичний імпульс від наче неземних створінь заряджає мене позитивом на багато місяців уперед.

Буваючи на уроках артистів Маріїнського балету — а така можливість випадала мені кілька десятків разів — я не переставала дивуватися й захоплюватися тим, що відбувалося в мене на очах: здавалося б, буденний урок, лише годинна технічна розминка на початку робочого дня, щоденна рутина. Але саме на уроках відпрацьовуються позування і «живі» руки з кистями, що завершують рух… Диву даєшся, яку ж пам’ять треба мати, аби втримувати в голові складні багатоступеневі комбінації! Яка насолода спостерігати з відстані витягнутої руки стрімкі тури, миттєві злети із затримкою на витягнутих руках! Дивлячись на це, я забуваю про все на світі — навіть про те, що переді мною «зірки».

Ще раз хочу зазначити: сценічні зірки в повсякденному житті зовсім не «зіркують»; залишаючи емоції на сцені, поза нею вони скромні й галантні. Я глибоко переконана, що кожен артист балету має бути доброю людиною, інакше глядач рано чи пізно відчує фальш. Значущість творчості того чи іншого артиста визначається, як ми знаємо, не лише кількістю виконаних партій і числом виступів, а й глибиною та оригінальністю створення образів, які в процесі роботи необхідно неодноразово пропускати через себе. А це забирає колосальну кількість фізичних і емоційних сил у кожного танцівника та у всіх учасників вистави загалом. Десь свідомо, десь інтуїтивно вбираючи ритми й рухи, балетне мистецтво зберігає в собі потаємне знання, зашифроване в хореографічних знаках, щоб, злившись із музикою, обдарувати глядача багатством почуттів і глибиною осягнення життя.

Цінителем балету може стати не кожен, бо не всі розуміють балет. Не всі бачать у ньому сенс. Але чому б просто не насолоджуватися красою, не зациклюючись на сенсі?! Не бійтеся вихору спонтанних відчуттів, що народжується в душі при зустрічі з прекрасним! Моя зустріч із Балетом належить до того непередбачуваного розряду, який у народі називають подарунком долі.