Пушкін і оттавські поети

Авторка: Марина Кочетова

Наближається день народження великого Олександра Сергійовича Пушкіна, пам’ятник якому й досі є навіть у центрі столиці США, на території Університету Джорджа Вашингтона. Напередодні дня народження поета в приміщенні Ottawa U відбудеться поетично-музичний вечір, присвячений дню народження О. Пушкіна та 10-річному ювілею Творчого Оттавського Літературного Клубу, ТОЛК. Члени клубу, щонайменше, прочитають свої найкращі вірші. Вхід безкоштовний для всіх охочих.

Шостого червня 2019 року весь світ відзначав 220-річчя від дня народження О. С. Пушкіна. До цієї знаменної дати було приурочено багато літературних конкурсів, один із яких — «Пушкін у Британії».

Цей міжнародний поетичний конкурс регулярно проводиться з 2003 року та анонсується у 70 зарубіжних російськомовних друкованих виданнях. Ініціатор і президент Міжнародного фестивалю російської поезії «Пушкін у Британії» — Олег Борушко, член Спілки письменників Росії. До 2018 року у фіналі в Лондоні побували понад 400 авторів із 59 країн світу.

Зазвичай «Пушкін у Британії» — осінній конкурс. Однак з нагоди ювілею великого поета саме в день його народження було призначено фінал позачергового конкурсу. У стислі терміни охочі взяти участь у цьому поважному й почесному заході мали продовжити пушкінський рядок «З героєм дивним Альбіону» з ліцейського вірша-експромту «Принцу Оранському». В Оттаві знайшлося троє охочих продовжити цей рядок. І всі троє — члени Творчого Оттавського Літературного Клубу, створеного у 2016 році: Валентина Вардомська, Тетяна Прошина та Аркадій Ключанський, президент клубу. Усі троє вчасно подали заявки на участь у конкурсі, де потрібно було не лише створити варіацію на задану тему, а й представити добірку з дев’яти власних віршів.

Зірки виявилися прихильними до оттавських поетів, і всі троє стали фіналістами, вирушивши до столиці туманного Альбіону боротися за головні призи. Уперше в історії Оттава була представлена одразу трьома учасниками, що робить честь і ТОЛКу як клубу, і кожному з його членів, які стали конкурсантами. Насправді доріжку до Пушкінського конкурсу, популярність якого зростає, проклав ще один член ТОЛКу, який був його учасником у 2006 році. Тоді, щоправда, ТОЛКу ще не існувало, але російськомовний житель Оттави Сергій Плишевський, нині член клубу, не просто дійшов до фіналу, а й був удостоєний однієї з нагород.

Минув час. Чарівна естафетна паличка продовжує свою тріумфальну ходу. Цього разу Аркадій Ключанський, єдиний чоловік серед фіналістів, отримав приз глядацьких симпатій. А Тетяна Прошина здобула перемогу в головному конкурсному завданні: саме її продовження пушкінського рядка було визнано найкращим.

Тетяна тоді поділилася зі мною своїми враженнями про те, як поети нашої Оттави блиснули у Великій Британії.

М.К.: Тетяно, по-перше, дозвольте привітати Вас з успішним дебютом на міжнародному конкурсі та з перемогою! Вона стала для Вас несподіванкою?

Т.П.: Дякую! Який солдат не мріє стати генералом! Але, чесно кажучи, я не припускала, що саме мій конкурсний вірш виявиться найкращим. Особисто мені здавалося, що з турнірним завданням краще впоралася Валентина Вардомська.

М.К.: Ви їхали на турнір як команда чи кожен сам за себе?

Т.П.: Це не командні змагання. Проте присутні на конкурсі учасники й члени журі, а також глядачі, сприймали нас саме як команду.

М.К.: Розкажіть, будь ласка, докладніше про Ваших побратимів по перу.

Т.П.: Аркадій, єдиний чоловік серед фіналістів, які приїхали, вигідно вирізнявся на тлі дам. Коли він співучим речитативом прочитав свої вірші, публіка миттєво в нього закохалася й присудила йому приз глядацьких симпатій. Його виступ можна побачити на Facebook на сторінці «Культура без кордонів». На майстер-класах Аркадій вражав своїми академічними знаннями російської класики. Що ж до Валентини, хочу підкреслити, що як глядачі, так і члени журі відзначили щирість і душевність її віршів. Глядачам полюбилася її турнірна робота — вірш про олімпійського Мішку. Він був одним із найкращих. А образ спійманої рибки з вірша, прочитаного на конкурсі, став загальним образом і символом удачі та щастя.

М.К.: Дуже цікаво! Схоже, що ваш командний дух усіх вразив і позитивно вплинув на результат змагання. Як Ви оцінюєте організацію конкурсу? Чи була вона високопрофесійною?

Т.П.: Сімнадцятий позачерговий турнір поетів проводився у столиці Великої Британії з 5 по 9 червня. До програми входили поезо-джем і концерт «Поет поетові», панельна дискусія «Чи знаємо ми класику?» за участю члена журі, професійного поета Андрія Галамаги; Олег Борушко виступив із дослідженням під назвою «Художні промахи Лермонтова» у повісті «Бела». Відбулися також круглі столи, майстер-класи та поетичні читання. Перша премія одностайно була присуджена Тетяні Юфіт із Великої Британії. Вона отримала бронзову статуетку Пушкіна роботи одеського скульптора Клима Степанова. Я вважаю рішення журі справедливим. Спонсор конкурсу — федеральне агентство «Россотрудничество». Організаційну роботу веде група волонтерів із першого літературного об’єднання Лондона «Майстер-клас». Так, рівень організації був високим. Безумовно, такі конкурси підтримують російську культурну діаспору за кордоном.

Корінна москвичка, Тетяна Прошина живе в Канаді понад двадцять років. Вищу освіту вона здобула в одному з найпрестижніших вишів СРСР, нині Московському державному лінгвістичному університеті. З юних років вона пише не лише вірші та оповідання, а й картини олією. В Оттаві, вступивши до ТОЛКу, вона бере участь не тільки в засіданнях клубу, а й у музично-поетичних вечорах, де учасники за традицією читають свої вірші, іноді супроводжуючи їх слайдами; співають пісні на власні вірші або чергують їх із музичними вставками. Жива музика, чи то скрипка, чи гітара, завжди робить виступ більш виразним і таким, що запам’ятовується.

Тетяна була першою, хто підніс слухачам великий сюрприз: вона читала свої ліричні вірші не на тлі музичного супроводу, а почергово з музикою, написаною спеціально на слова відібраних для концерту її віршів. Авторка музики та її виконавиця — професійна віолончелістка й близька подруга Тетяни Ніна Гордон. Відтоді Ніна й Тетяна демонструють певний симбіоз музики та поезії, щоразу торкаючись душевних струн слухачів. Думаю, не стане винятком і ювілейний концерт клубу 5 червня.

Як приємно, що в Оттаві серед російськомовних так багато творчих особистостей!