Після перемоги лібералів на чолі з Марком Карні в Канаді знову активізувалися розмови про сепаратизм в Альберті. Розчаровані політикою федерального уряду, особливо у питаннях енергетики та податків, деякі жителі провінції вимагають виходу зі складу країни.
Прем'єр Альберти Даніель Сміт пішла назустріч цим настроям: 2025 року її уряд спростив механізм винесення питання щодо незалежності на референдум. Тепер для цього достатньо зібрати підписи 10% виборців – близько 180 000 осіб.
Сепаратистські настрої в Альберті спалахували і раніше — у 1980-х, після запровадження Національної енергетичної програми П'єра Трюдо, та у 2019 році з рухом Wexit. Однак, за всю історію провінції до законодавчих зборів було обрано лише одного сепаратиста, і то лише на два з половиною місяці.
Опитування показують: хоча 60% альбертців загалом симпатизують ідеї незалежності, у разі конкретного референдуму за проголосували б близько 25–30%. Тобто більшість все ж таки не підтримує вихід зі складу Канади.
Юридично відділення вкрай утруднене. Федеральний Закон про ясність (Clarity Act) вимагає «чіткої більшості» на референдумі, чіткого формулювання питання та подальших переговорів з Оттавою та всіма провінціями для зміни Конституції. Право на односторонній вихід виключається.
Додаткове ускладнення – позиція корінних народів. Альберта повністю покрита договорами із Першими націями. У відповідь на ініціативу Сміт представники корінних громад заявили, що не допустять виходу провінції без урахування їхніх прав. Уряд поспішно вніс поправку, яка уточнює, що ніякий референдум не може порушувати положення договорів.
Експерти зазначають, що без згоди корінних народів Оттава не зможе легально узгодити відділення. Проте це означає формальне право вето. Найімовірніше, переговори будуть вкрай складними, а успіх можливий лише за дотримання всіх юридичних, політичних та моральних умов.
Підсумок: незважаючи на гучні заяви та мітинги, реальна перспектива виходу Альберти з Канади залишається малоймовірною. Але невдоволення федеральним центром і заклики до автономії нікуди не зникли і можуть знову посилитися при зміні політичної кон'юнктури.