На 100-річчя Майї Плісецької
автор: Марина Кочетова
Про Майю Михайлівну Плісецьку сказано, написано й знято стільки, що, здавалось би, додати вже нічого. Вона безсумнівно геніальна. А прояви геніїв інколи нас бентежать: їхній вільний розум вражає несподіваними висновками. Унікальна балерина, попри безкінечні труднощі, пройшла все своє життя граційно і з високо піднятою головою, досягаючи мети всупереч усьому. Балетознавці кажуть, що якби не з’явилася Плісецька, її довелося б вигадати. Адже після Галини Уланової балет ніби зупинився — і мистецтво почало занепадати. Саме Плісецькій вдалося звільнитися від життєвих залежностей, бути поза структурами, залишаючись собою та зберігши геніальну індивідуальність. Хоча сама Майя Михайлівна головною подією свого життя вважала не кар’єру, а щасливий шлюб, її завжди називали й називають найвидатнішою балериною сучасності. Світові зірки відгукуються про неї виключно у найвищому ступені.
Світ балету зачарував мене, коли мені було всього 5 років, коли ми з мамою прийшли в Большой театр на «Лебедине озеро» з Плісецькою та Годуновим. Тоді мене більше вразив Принц, але ім’я Майї Плісецької я запам’ятала назавжди. На сцені я її більше не бачила. Хто б міг подумати, що багато років потому я побачу Майю Михайлівну не ІЗ глядацької зали, а В глядацькій залі — і ще й поруч!
Будучи другом Маріїнського балету, я часто бувала в Петербурзі — на уроках, репетиціях і виставах всесвітньо відомої трупи. Одного разу, у 2014 році, мені пощастило дивитися «Коника-Горбунка» з однієї ложі з легендою світового балету — з Царської ложі!
У виставі танцювали мої друзі, і я знала, що сидітиму не в партері, а в головній ложі. Але що я опинюся поряд із Плісецькою — навіть не уявляла, хоча теоретично її поява була можливою: саме їй, першій виконавиці ролі Цар-Дівиці, чоловік — композитор Родіон Щедрін — подарував балет на день народження.
Я зайняла місце заздалегідь. І раптом — за хвилину до увертюри — у ложу увійшла сама Плісецька! Дві години я сиділа на відстані метра від неї. Це справжнє диво! Це було літо 2014 року, а у листопаді їй мало виповнитися 89. До 90-річчя зірка, на жаль, не дожила...
Як би, на вашу думку, мала виглядати 88-річна аристократка? На мій подив, при зрості 167 см Майя Михайлівна здалася мені Дюймовочкою! Чорний строгий костюм, гладко зачесане назад волосся, майже без макіяжу — вона зовсім не виглядала яскравою, емоційною дамою, яка все життя кидала виклик долі. Навпаки — вона випромінювала м'якість і спокій. Привітавшись, скромно сіла й миттєво занурилась у виставу. Я боялася дихати, спостерігаючи краєм ока, як вона реагує. Вона була явно задоволена виконавцями, щиро аплодуючи Уляні Лопаткіній — Цар-Дівиці.
Мене охоплювали змішані почуття. Я не вірила своїм очам! Як ця мініатюрна жінка могла бути тією самою, якою захоплювався весь світ? Яку обожнювали десятиліттями? Успіх часто не гарантує майбутнього. Але є постаті вселенського масштабу, чий успіх неподільний і абсолютний.
Найцікавіше чекало після вистави. Коли артисти вийшли на поклони, зал вибухнув овацією. У якийсь момент Валерій Гергієв показав жестом на Царську ложу — публіка озирнулася і, побачивши Плісецьку, що стоячи аплодувала артистам, почала шалено скандувати: Майя! Майя! Браво! Тепер усі оплески були адресовані їй — і тривали хвилин двадцять. А визнаний еталон жіночності з вдячністю дарувала залу свої коронні поклони.
Це було неймовірно! Я сиділа так близько, що здавалося — аплодують і мені! Неймовірне відчуття. Опинившись у центрі цього вихору емоцій, торкаючись магії, я кілька місяців потім ніби літала, бачачи світ у яскравих фарбах.